Золотники були містечком на купецькій дорозі вже 1469 року, за 16 років до «надання прав міста»

Запис, як його надруковано

Michaelis Slothnyczky. Primo exhibuit literam super advocaciam in Zlothnyky opido perpetua; et tenetur servire una hasta et duobus sagittariis. … Litera super opidum Slothnyky, quod tenet Michael Slothnyczky. Cum theloneo a curru pervum grossum et a bove tres denarii et servicium continet cum una hasta et uno sagittario; viam habet mercator de Leopoli per Sabalow in Podoliam et Halicz.

Українською

[Грамоти] Михайла Золотницького. Спершу показав вічну грамоту на війтівство в місті Золотниках; і зобов'язаний служити одним списом і двома лучниками. … Грамота на місто Золотники, яке тримає Михайло Золотницький. З митом: з воза — малий гріш, з вола — три денарії; і містить службу одним списом і одним лучником; купець має [тут] дорогу зі Львова через Сабалів на Поділля й Галич.

Що пишуть довідники

Золотники над Стрипою мають у Вікіпедії давню першу згадку, 28 листопада 1435 року. А міську історію там починають з 1485 року: тоді, за довідниками, з ініціативи Золотницьких Золотники дістали права міста.

Але є запис, у якому Золотники вже містом. І він на шістнадцять років старший.

Весна 1469 року: шляхта показує грамоти

Навесні 1469 року на Русі королівські урядники провели ревізію: кожен, хто тримав маєток чи право з королівської руки, мусив показати свої грамоти. Писарі коротко занотовували, чия грамота, на що, з якою печаткою, скільки вояків має виставити власник. Окремий розділ присвятили митам: хто й за яким правом бере гроші з возів і волів.

Цей реєстр видав 1902 року Александер Яблоновський. Окремі села з нього краєзнавці брали, але далеко не всі.

Війт, мито й купецька дорога

Михайло Золотницький показав ревізорам «вічну грамоту на війтівство в місті Золотниках». Війт — голова міської громади на німецькому праві, і вічне війтівство є звичайною ознакою міста, осадженого за таким правом. За це Михайло мусив служити королю одним списом і двома лучниками.

У розділі про мита писар додав ще одну грамоту, «на місто Золотники, яке тримає Михайло Золотницький»: з воза — малий гріш, з вола — три денарії. І пояснив, звідки мито: тут «купець має дорогу зі Львова… на Поділля й Галич». Тобто 1469 року Золотники — місто з війтом, митом і місцем на торговій дорозі.

Як ми знаємо, що це наші Золотники

Власник — Михайло Золотницький, з того самого роду, з ініціативи якого, за довідниками, Золотники 1485 року дістали міські права. У тій самій ревізії на нього записані гроші на селах Косові й Звинячі, що лежать неподалік, у сусідній Чортківщині.

Звиняч, до речі, Вікіпедія вперше згадує під 1549 роком. У ревізії 1469 року він на вісімдесят років старший.

Що це змінює

Привілей 1485 року, найімовірніше, лише підтвердив або оновив давніше міське право. Коли саме видано першу грамоту, ревізори не записали, тож 1469 рік — найпізніша можлива дата, а не день заснування.

Сабалів, через який ішла купецька дорога, ми поки певно не ототожнили. Якщо хтось у Золотниках знає стару дорогу зі Львова на Поділля й місця, де брали мито, це допомогло б.

Джерела

• A. Jabłonowski, Źródła dziejowe, т. XVIII, ч. 1 (Варшава, 1902), додаток «Lustratio an. 1469», с. 52 (грамоти Михайла Золотницького) і с. 67 (розділ про мита).
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, т. XIII (Варшава, 1893), гасло «Wierzbowiec» (розташування Косова й Звиняча).

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.