Городниця під Скалатом: 1519 рік, а з ним — зникле село Солківці

Запис, як його надруковано

Mtas Regia consensit Venceslao de Baworow villas Hrodnycza, Solkowcze et Soroczko districtus Trambovliensis de manibus Nicolai Solkowsky et Ioannis Calynsky Annaeque relictae Ioannis Soroczky, redimere cum conservatione eius in possessione earum ad vitam.

Українською

Королівська Маєстат дозволила Венцеславові з Баворова викупити села Городницю, Солківці й Сороцьке Теребовлянського повіту з рук Миколая Солковського, Івана Калинського й Анни, вдови Івана Сороцького, із залишенням його у володінні ними довічно.

Три дати для одного села

Про те, коли Городницю вперше згадано в документах, джерела не згодні між собою. Вікіпедія називає 1784 рік, без жодного посилання. Обласна енциклопедія — 1559-й. Польські гербівники знають, що 1549 року Флоріан Баворовський отримав у лен «Городницю, Шолківці й Сероцько в Теребовлянському повіті».

Найраніша з цих дат усе одно на тридцять років пізніша за запис, який зберегла королівська канцелярія: 12 жовтня 1519 року.

Королівське село в заставі

Частина сіл у старій Польщі належала не шляхтичам, а короні — це були королівщини. Король постійно потребував грошей і служби, тому віддавав такі села в заставу: шляхтич позичав скарбу гроші й, поки борг не повернуто, брав доходи із села. Щоб забрати село в одного заставника, хтось інший мав виплатити йому суму застави, тобто «викупити» село, і на це потрібна була королівська згода.

Саме таку згоду канцелярія вписала до книги Коронної метрики в середу перед днем святої Ядвіги 1519 року. Король дозволив Венцеславові з Баворова викупити села Городницю, Солківці й Сороцьке Теребовлянського повіту з рук Миколая Солковського, Івана Калинського й Анни, вдови Івана Сороцького, — і тримати їх довічно.

Що каже цей короткий запис

Він каже більше, ніж здається. Городниця 1519 року — не нове поселення, а королівське село, яке вже перед тим було в заставі в місцевих шляхтичів. Самі ці шляхтичі названі за селами: Миколай Солковський — «з Солківців», Іван Сороцький — «із Сороцького». Тобто всі три села вже мали своїх людей і свою дрібну шляхту. Коли саме вони виникли, документ не каже, але точно раніше.

І ще одне: тут уперше з'являються Баворовські — рід, який триматиме Городницю понад три століття, аж до XIX століття.

Як ми знаємо, що це наша Городниця

Городниць у Галичині кілька, і навіть у податковому реєстрі Теребовлянського повіту 1564 року їх дві. Але наша стоїть там у тій самій парі, що й 1519 року, поруч із Сороцьким. Городниця тоді мала тринадцять селянських господарств, священика, трьох загородників і двох ремісників, Сороцьке — десять господарств і теж священика. Два села з церквами, сусіди і 1519, і 1564 року.

«Географічний словник Королівства Польського» ставить цю Городницю за 4,5 км на схід від Скалата і називає її власником Вацлава графа Баворовського. Той самий рід, що й 1519 року.

Солківці: село, від якого лишилося сідлище

Третього села із запису, Солківців, на сучасній мапі немає. А 1519 року це було справжнє село з власною шляхтою. У реєстрі 1564 року Городниця й Сороцьке є, а Солківців уже немає. Що сталося між цими датами, документи не кажуть.

Назва, однак, не зникла з паперів. 1766 року шляхта Галицької землі доручила своїм послам на сейм захистити спадкоємців Баворовського, «які здавна за дідичним правом володіють маєтком Городниця і сідлищем у Сулківцях». Сідлище — місце, де колись стояло поселення: двори зникли, а земля, її межі й назва лишилися. Видавець цих актів 1935 року шукав Солківці аж на Поділлі, над Сниводою, але всі відомі нам документи ставлять їх поруч із Городницею під Скалатом.

Чому Вікіпедія пише 1784

Викуп королівської застави 1519 року мав довгі наслідки: двісті п'ятдесят років тривала суперечка, чиї це землі — короля чи Баворовських. 1768 року королівський суд визнав «маєтки Городницю й Солківці» королівщиною, а шляхта на сеймику доручала послам добиватися, щоб їх залишили спадкоємцям Вацлава Баворовського. За обласною енциклопедією, 1781 року село фігурує в акті про право власності на колишній королівський маєток, а 1783 року його купує Юзеф Баворовський.

Тож 1784 рік у Вікіпедії — не початок історії Городниці, а кінець суперечки, що почалася щонайменше 1519 року. Де саме стояли Солківці, поки невідомо. Можливо, відповідь збереглася в назвах полів і урочищ довкола Городниці — і ті, хто їх пам'ятає, знають більше за документи.

Джерела

• Matricularum Regni Poloniae summaria, ч. IV, т. 1 (1507–1548), вид. Т. Вежбовський (Варшава, 1910), с. 178, № 3087 (12.10.1519; Коронна метрика, кн. 34, арк. 155).
• A. Jabłonowski, Źródła dziejowe, т. XVIII, ч. 1 (Варшава, 1902), с. 100: реєстр Теребовлянського повіту 1564 року.
• Akta grodzkie i ziemskie, т. XXV (Львів, 1935), с. 627, № 331 (1766) і с. 657, № 346 (1768).
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, т. III (Варшава, 1882), с. 140, гасло «Horodnica».

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.