Наші архівні відкриття
Городниця під Скалатом: 1519 рік, а з ним — зникле село Солківці
Городниця · Скалатська громада, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна
Село за 4,5 км на схід від Скалата, Скалатська громада
Вікіпедія пише, що Городницю вперше згадано 1784 року, обласна енциклопедія — що 1559-го. А королівська канцелярія записала її вже 1519 року — разом із сусіднім Сороцьким і селом Солківці, якого сьогодні немає на жодній мапі.
Дослідження і текст: Вадим Ратинський
- У записі
- 12 жовтня 1519
- Зазвичай пишуть
- 1784 (в енциклопедії області — 1559)
- Різниця
- на 265 років раніше

Запис, як його надруковано
Mtas Regia consensit Venceslao de Baworow villas Hrodnycza, Solkowcze et Soroczko districtus Trambovliensis de manibus Nicolai Solkowsky et Ioannis Calynsky Annaeque relictae Ioannis Soroczky, redimere cum conservatione eius in possessione earum ad vitam.
Українською
Королівська Маєстат дозволила Венцеславові з Баворова викупити села Городницю, Солківці й Сороцьке Теребовлянського повіту з рук Миколая Солковського, Івана Калинського й Анни, вдови Івана Сороцького, із залишенням його у володінні ними довічно.
Три дати для одного села
Про те, коли Городницю вперше згадано в документах, джерела не згодні між собою. Вікіпедія називає 1784 рік, без жодного посилання. Обласна енциклопедія — 1559-й. Польські гербівники знають, що 1549 року Флоріан Баворовський отримав у лен «Городницю, Шолківці й Сероцько в Теребовлянському повіті».
Найраніша з цих дат усе одно на тридцять років пізніша за запис, який зберегла королівська канцелярія: 12 жовтня 1519 року.
Королівське село в заставі
Частина сіл у старій Польщі належала не шляхтичам, а короні — це були королівщини. Король постійно потребував грошей і служби, тому віддавав такі села в заставу: шляхтич позичав скарбу гроші й, поки борг не повернуто, брав доходи із села. Щоб забрати село в одного заставника, хтось інший мав виплатити йому суму застави, тобто «викупити» село, і на це потрібна була королівська згода.
Саме таку згоду канцелярія вписала до книги Коронної метрики в середу перед днем святої Ядвіги 1519 року. Король дозволив Венцеславові з Баворова викупити села Городницю, Солківці й Сороцьке Теребовлянського повіту з рук Миколая Солковського, Івана Калинського й Анни, вдови Івана Сороцького, — і тримати їх довічно.
Що каже цей короткий запис
Він каже більше, ніж здається. Городниця 1519 року — не нове поселення, а королівське село, яке вже перед тим було в заставі в місцевих шляхтичів. Самі ці шляхтичі названі за селами: Миколай Солковський — «з Солківців», Іван Сороцький — «із Сороцького». Тобто всі три села вже мали своїх людей і свою дрібну шляхту. Коли саме вони виникли, документ не каже, але точно раніше.
І ще одне: тут уперше з'являються Баворовські — рід, який триматиме Городницю понад три століття, аж до XIX століття.
Як ми знаємо, що це наша Городниця
Городниць у Галичині кілька, і навіть у податковому реєстрі Теребовлянського повіту 1564 року їх дві. Але наша стоїть там у тій самій парі, що й 1519 року, поруч із Сороцьким. Городниця тоді мала тринадцять селянських господарств, священика, трьох загородників і двох ремісників, Сороцьке — десять господарств і теж священика. Два села з церквами, сусіди і 1519, і 1564 року.
«Географічний словник Королівства Польського» ставить цю Городницю за 4,5 км на схід від Скалата і називає її власником Вацлава графа Баворовського. Той самий рід, що й 1519 року.
Солківці: село, від якого лишилося сідлище
Третього села із запису, Солківців, на сучасній мапі немає. А 1519 року це було справжнє село з власною шляхтою. У реєстрі 1564 року Городниця й Сороцьке є, а Солківців уже немає. Що сталося між цими датами, документи не кажуть.
Назва, однак, не зникла з паперів. 1766 року шляхта Галицької землі доручила своїм послам на сейм захистити спадкоємців Баворовського, «які здавна за дідичним правом володіють маєтком Городниця і сідлищем у Сулківцях». Сідлище — місце, де колись стояло поселення: двори зникли, а земля, її межі й назва лишилися. Видавець цих актів 1935 року шукав Солківці аж на Поділлі, над Сниводою, але всі відомі нам документи ставлять їх поруч із Городницею під Скалатом.
Чому Вікіпедія пише 1784
Викуп королівської застави 1519 року мав довгі наслідки: двісті п'ятдесят років тривала суперечка, чиї це землі — короля чи Баворовських. 1768 року королівський суд визнав «маєтки Городницю й Солківці» королівщиною, а шляхта на сеймику доручала послам добиватися, щоб їх залишили спадкоємцям Вацлава Баворовського. За обласною енциклопедією, 1781 року село фігурує в акті про право власності на колишній королівський маєток, а 1783 року його купує Юзеф Баворовський.
Тож 1784 рік у Вікіпедії — не початок історії Городниці, а кінець суперечки, що почалася щонайменше 1519 року. Де саме стояли Солківці, поки невідомо. Можливо, відповідь збереглася в назвах полів і урочищ довкола Городниці — і ті, хто їх пам'ятає, знають більше за документи.
Джерела
- Matricularum Regni Poloniae summaria, ч. IV, т. 1 (1507–1548), вид. Т. Вежбовський (Варшава, 1910), с. 178, № 3087 (12.10.1519; Коронна метрика, кн. 34, арк. 155).
- A. Jabłonowski, Źródła dziejowe, т. XVIII, ч. 1 (Варшава, 1902), с. 100: реєстр Теребовлянського повіту 1564 року.
- Akta grodzkie i ziemskie, т. XXV (Львів, 1935), с. 627, № 331 (1766) і с. 657, № 346 (1768).
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, т. III (Варшава, 1882), с. 140, гасло «Horodnica».
© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.
Ваша родина з Городниці?
Ці записи розповідають про панів і землю. Ваших предків значно ймовірніше знайти в метричних книгах парафій XVIII–XX століть, і для більшості сіл цього краю частина таких книг збереглася — в архівах України та Польщі. Перевірка записів за $190 скаже, що існує саме для вашого села, перш ніж ви заплатите за щось більше.
Наші архівні відкриття
15 січня 1498
Ряшів
невідомий розділ історії міста
8 березня 1504
Великий Ходачків
на 254 роки раніше за 1758
травень 1443
Криве
на 183 роки раніше
1733
Самолусківці
друге заселення села
5 лютого 1450
Звєнчиця
на 222 роки раніше
8 липня 1437
Гнатковичі й Дрогоїв
на 92 роки раніше
28 вересня 1436
Побітно
на 153 роки раніше, ніж у Вікіпедії; науці відома локація 1380 року
13 червня 1463
Торки
на 126 років раніше
5 травня 1438
Чемєжовичі
перша дата з документа
23 листопада 1444
Папортно
перша дата з документа
8 жовтня 1436
Пралківці
на 38 років раніше
1 грудня 1446
Ясьонка
перша дата, якої нема у Вікіпедії; науці відомий 1416 рік
19 червня 1486
Войткова
на 186 років раніше
28 жовтня 1437
Трійця
на 326 років раніше
1 березня 1502
Середня
перша дата з документа
15 листопада 1424
Свільча
перша дата з документа
6 червня 1477 (містечко — 1480)
Старий Нижбірок
на 77 років раніше
1469 (не пізніше)
Золотники
місто на 16 років раніше
23 січня 1548
Сорока
на 111 років раніше
1469 (не пізніше)
Білявинці
на 181 рік раніше
11 листопада 1521
Острів
на 60 років раніше
9 грудня 1448
Шибалин
на 27 років раніше
22 травня 1497
Бурканів
на 67 років раніше
16 липня 1449
Хоростків
на 115 років раніше за 1564
30 січня 1441
Петриків
на 17 років раніше
Почніть із запиту. Це нічого не коштує.
Ви пишете нам прізвище і те, що знаєте. Ми чесно відповідаємо: що можна знайти, чого не можна і скільки це коштуватиме саме у вашому випадку. Без оплати й зобов'язань.