Великий Ходачків згадано на 254 роки раніше: «пусте село» 1504 року

Запис, як його надруковано

1380. In conventione generali Piotrkoviensi, f. 6 ante Oculi (8 mar.). Rex testificatur Henricum alias Endrich Michowski, curiensem regium, fortalitium et oppidum regale Bvcznyowa cum villis desertis alias przyschyolkj pustimy Chodeczkow, Donamywcze, Dluga Dolyna et cum superiori Bucznyowa circumadiacentibus, ad praedictum fortalitium cum oppido spectantibus, tenutae suae, ac summam, in eisdem bonis inscriptam, Ioanni et Victorino de Syenno, fratribus germanis, de voluntate et consensu regali resignasse. MD. XIX, 151.

Українською

№ 1380. На загальному сеймі в Пйотркові, у п'ятницю перед неділею Oculi (8 березня). Король засвідчує, що Генрик, інакше Ендрих, Міховський, королівський придворний, з королівської волі й згоди передав рідним братам Янові й Вікторинові з Сенна королівську твердиню й містечко Бучнів з пустими селами, або пустими присілками, Ходачковом, Домаморичем, Довгою Долиною і з Верхнім Бучневом, що лежать довкола й належать до згаданої твердині з містечком, — своє держання, а також суму, записану на цих маєтках.

1758 — дата з довідників

Про Великий Ходачків Вікіпедія пише: «Перша писемна згадка — 1758 року». Той самий рік називає обласна енциклопедія «Тернопільщина. Історія міст і сіл». Сайт Підгороднянської громади, навпаки, пише, що «перша писемна згадка про поселення відноситься до 1504 року», але джерела не називає; одне видання про замки теж дає 1504 без посилання. Вікіпедія переказує й давню легенду, записану 1786 року: село нібито виросло на місці корчми на роздоріжжі.

Який документ стоїть за 1504 роком, досі ніде не було сказано. Ось він: королівські книги знають Ходачків на два з половиною століття раніше за 1758 рік. Тоді він стояв пустий.

8 березня 1504 року: твердиня й пусті присілки

Того дня на загальному сеймі в Пйотркові король Олександр засвідчив передачу маєтку. Його придворний Генрик, інакше Ендрих, Міховський з королівської згоди передав рідним братам Янові й Вікторинові з Сенна свою державу — так тоді називали королівський маєток, відданий у тримання.

До цієї держави належали «королівська твердиня й містечко Бучнів із пустими селами, або пустими присілками, Ходачковом, Домаморичем, Довгою Долиною і з Верхнім Бучневом, що лежать довкола». Писар не обмежився латиною: «villae desertae» він пояснив ще й по-місцевому — «przyschyolkj pustimy», «пусті присілки».

Як ми знаємо, що це Великий Ходачків

Ходачкових на Тернопільщині два, і вирішує сусідство. Бучнів запису — нинішній Буцнів над Серетом, і Вікіпедія про Буцнів сама згадує 1504 рік. «Географічний словник Королівства Польського» пише, що Великий Ходачків лежить над потоком, який «під селом Бучнів» впадає в Серет; до Буцнева звідси десять кілометрів. Домаморич і Довжанка (давня Довга Долина) стоять за сім і дев'ять кілометрів на північ від Великого Ходачкова.

Малий Ходачків лежить за тридцять кілометрів на схід, над Качавою біля Великих Бірок, і до Буцнева не належав. У королівських книгах він теж є — 1530 року, як «Ходечків над річкою Теребною», серед сіл біля Бірок. А пізніше, за Вікіпедією, Ходачків разом із Домаморичем і Довжанкою входив до Буцнівського староства — та сама округа, що й 1504 року.

Чому село стояло пусте

Запис 1504 року причини не пояснює. Однак у ті самі роки королівська канцелярія раз у раз звільняла від податків спалені міста Русі: на тому самому сеймі 1504 року — Канчугу, «спалену турками й татарами», а 1506 року — «спустошене татарами» містечко Теребовлю і шляхту Теребовлянського повіту. Найімовірніше, Буцнівська держава потерпіла від тих самих набігів. Але це вже припущення, а не свідчення документа.

Важливіше інше: пусте село — не нове. Щоб спустіти, село мало колись бути заселене. Отже, Ходачків існував і до 1504 року. Коли саме його заснували, ці документи не кажуть.

Що було далі

У наступні роки король кілька разів дозволяв викупити Буцнів, королівську заставу, з рук попереднього тримача: 1510, 1511, 1515 року. 1529 року король дав «містечку Бучневу, а також осадникам і кметам» волю від податків і робіт на десять років — так зазвичай допомагали поселенню відбудуватися. Про людей у самому Ходачкові ці записи мовчать.

Тож між пустим присілком 1504 року і селом 1758-го лежить два з половиною століття, про які документи майже нічого не кажуть. Можливо, щось зберегла пам'ять: назви полів, урочищ, перекази про корчму на роздоріжжі. Ті, хто їх пам'ятає, знають більше за документи.

Джерела

• Matricularum Regni Poloniae summaria, ч. III (1501–1506), с. 87, № 1380 (8.03.1504; Коронна метрика, кн. 19, арк. 151).
• Там само, с. 87, № 1390 (Канчуга, 1504); с. 167, № 2546 і 2549, с. 181, № 2803 (Теребовля, 1506).
• Matricularum Regni Poloniae summaria, ч. IV, т. 1 (1507–1548), с. 58, № 992; с. 63, № 1060; с. 140, № 2408; с. 320, № 5434 (Буцнів, 1510–1529).
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, т. I (Варшава, 1880), с. 604, гасло «Chodaczków wielki».

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.