Чемєжовичі 1438 року: пасинок, який після смерті вітчима мав стати вільним

Запис, як його надруковано

Nobil. Sandek de Czemyerzow nobili Stanislao filiastro suo quinque quartas agri et cum uno prato in hereditate sua in villa Czemyerzow in evum dedit. Et debet Stanislaus Sandconi solum ad tempora vite Sandconis servire; post autem decessum ipsius erit liber et solutus a servicio.

Українською

Шляхетний Сандек з Чемєжова дав навіки шляхетному Станіславу, своєму пасинкові, п'ять чвертей поля й один луг у своїй спадщині в селі Чемєжів. А Станіслав має служити Сандекові лише до кінця Сандекового життя; а по його смерті буде вільний і звільнений від служби.

Сандек з Чемєжова, 1437 рік

Уперше село з'являється 12 серпня 1437 року. Петро Кокот старший, звинувачений у чомусь, що могло заплямувати його шляхетську честь, мав очиститися присягою і привів свідків. Серед них — «Сандек з Чемєжова», поруч із Войцехом і Яном з Дмитрович, солтисами з Валави, Бльожви й Родатич і Мікошем з Лучиць. Отже, Сандек належав до того самого кола дрібної шляхти й солтисів між Сяном і Вяром.

Поле для пасинка й воля після смерті, 5 травня 1438 року

Через вісім місяців Сандек уписав до книги розпорядження: дав «навіки» своєму пасинкові, шляхетному Станіславу, п'ять чвертей лану поля й один луг у своїй спадщині в селі Чемєжів. І додав умову: Станіслав має служити йому «лише до кінця Сандекового життя; а по його смерті буде вільний і звільнений від служби».

Що це була за служба — у полі, при дворі чи в поході, — запис не каже. Але це рідкісний випадок, коли в судовій книзі видно не лише землю, а й стосунки двох людей: вітчима, який забезпечує пасинка, і пасинка, який до його смерті потрібен йому поруч.

Чемєжовичі 1448 року

До середини століття назва вже має звичне закінчення: Чемєжовичі. На початку 1448 року Миколай Лютковський заставив трьох кметів своїй стрийні Беаті з Люткова — двох у Люткові, третього «в Чемєжовичах» — і зобов'язався «боронити її від війни». 1 жовтня того ж року «Станіслав з Чемєжович» продав п'ять «рутин» поля Миколаєві Чемєжовському за 12 гривень. Чи це той самий пасинок Сандека, можна лише здогадуватися.

Звідки ми знаємо, що це ті самі Чемєжовичі

«Географічний словник Королівства Польського» розміщує Чемєжовичі за чверть милі на північ від Косениць і за пів милі на південь від Замєхова. Сандек з Чемєжова 1437 року присягає разом із людьми з Дмитрович, Валави й Лучиць, тобто з найближчих сусідів. А в другій половині XV століття землю в Чемєжовичах скуповують Замєховські, дідичі сусіднього Замєхова.

Обережно з пасткою: Чемеринці біля Перемишлян в Україні — інша назва й інший рід. Записів про Павла Мажця «з Чемєжовець», кам'янецького підстолія, ми до нашого села не відносимо.

Джерела

• Akta grodzkie i ziemskie, т. XIII (Львів, 1888), с. 66, № 889 (5 травня 1438); с. 42, № 493 (12 серпня 1437).
• Там само, с. 254, № 3528 і с. 266, № 3692 (1448).
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, т. I (Варшава, 1880), гасло «Ciemierzowice».

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.