Бурканів мав свою назву вже 1497 року — на 67 років раніше за «першу згадку»

Запис, як його надруковано

Nblis. Nicolaus Dimidala ex parte Dorothee et Barbare sororibus heredibus de Zlothnyky dabat pecunias et ponebat nbli. Zophie heredi de Zlothnyky consorti nblis. Stanislai Czudzynowski quas pecunias Zophia habet inscriptas in medietate Burkanow, quod dnis. Iudici et Subiudici est protestatus ipse Dimidala.

Українською

Шляхетний Миколай Дімідала від імені сестер Доротеї та Барбари, спадкоємиць Золотників, дав і поклав гроші для шляхетної Софії, спадкоємиці Золотників, дружини шляхетного Станіслава Чудзиновського, — гроші, які Софія має записані на половині Бурканова. Це сам Дімідала заявив перед паном суддею і підсудком.

Дві історії про одну назву

Майже кожне село має свою історію про те, звідки взялася назва. Бурканів має навіть дві. Перша — офіційна: уперше село згадано 1564 року, і тоді воно звалося Кут, «бо лежало в куті, осторонь», а нинішню назву дістало лише у XVIII столітті. Друга — легенда: татари руйнували околиці, але хан Бурк, зачарований красою села, наказав його не чіпати й попросив дозволу жити тут разом із людьми. Селяни збудували йому замок і назвали село його ім'ям.

Старі судові книги розповідають третю історію. У ній Бурканів з'являється під власним ім'ям на сімдесят років раніше за «першу згадку».

Що таке земська книга

Наприкінці XV століття Бурканів належав до Теребовлянського повіту Галицької землі. Шляхетські справи цієї землі розглядав земський суд у Галичі. Суддя й підсудок збиралися кілька разів на рік, а писар латиною вносив ухвали до земської книги. Записати щось у цю книгу означало зробити його публічним і обов'язковим: борг, посаг, продаж, поділ спадщини.

Галицькі книги, що дійшли до нас, зберігалися у Львові й були видані друком між 1868 і 1935 роками у 25 томах «Актів гродських і земських». Саме в XIX томі, виданому 1906 року, й лежить наш запис.

Травень 1497 року: три спадкоємиці

У понеділок після Трійці, 22 травня 1497 року, земський суд у Галичі розглянув кілька справ однієї родини — спадкоємиць сусідніх Золотників. Спершу йшлося про Барбару з Золотників і запис, що зберігався в теребовлянській земській книзі. А далі — коротка нотатка, заради якої ми сюди й заглянули.

Шляхтич Миколай Дімідала від імені сестер Доротеї та Барбари приніс і поклав перед судом гроші для їхньої родички Софії, теж спадкоємиці Золотників, дружини шляхтича Станіслава Чудзиновського. Ці гроші, пояснює писар, Софія мала «записані на половині Бурканова».

Що означає «половина Бурканова»

У ті часи село було не лише місцем, де живуть люди, а й капіталом. Його ділили на частки між спадкоємцями, давали в посаг, заставляли під позику. «Записати» гроші на селі означало закріпити їх на ньому: якщо борг не повернуть, кредитор отримає дохід із цієї частини села.

Отже, 1497 року половина Бурканова служила забезпеченням у родинних розрахунках власників Золотників. Село вже існувало, мало власників, мало ціну — і звалося саме так, як сьогодні. Жодного Кута в записі немає. Коли саме Бурканів виник, документ не каже. Але на щойно розчищеній ділянці гроші не записують: село, яке можна поділити навпіл і заставити, існувало вже якийсь час.

Звідки взявся «Кут»

Податковий реєстр 1564 року, на який зазвичай посилаються як на першу згадку, теж надруковано: 1902 року його видав історик Адольф Яблоновський. Такі реєстри складали збирачі податку. Вони записували кожне село й кількість селянських господарств у ньому, бо з цього рахували податок. У реєстрі Теребовлянського повіту між Золотниками й Будзановом стоять поруч три рядки:

Золотники — 7 селянських господарств. Старий Кут — 3 господарства. Бурканів — 12 господарств і піп. Тобто 1564 року Бурканів записаний під своїм ім'ям, з дванадцятьма господарствами і священником, а поряд окремим рядком стоїть невеличкий Старий Кут. «Кут» — поширена назва для присілка на краю, у закутку. На початку XIX століття присілок Кут приєднали до Бурканова, і, найімовірніше, саме так згадку про Кут почали читати як давню назву всього села. Що «Старий Кут» реєстру — той самий присілок, документ прямо не каже, але сусідні рядки на це вказують.

А хан Бурк?

Легенди про походження назви трапляються в сотнях сіл, і зазвичай їх складали пізніше, щоб пояснити назву, яка вже була. Документи не можуть ні підтвердити, ні спростувати, що колись у цих місцях жив хан на ім'я Бурк. Але вони ставлять межу: наприкінці XV століття назва «Бурканів» уже існувала. Якщо легенда щось і пам'ятає, то події ще давніші.

Що було з селом до 1497 року, поки невідомо: теребовлянських земських книг того часу у виданні немає. Наступний крок — інші томи галицьких і львівських книг, де Золотники та їхні власники згадуються частіше.

Джерела

• Akta grodzkie i ziemskie, т. XIX (Львів, 1906), с. 275, № 1496 (22.05.1497).
• A. Jabłonowski, Źródła dziejowe, т. XVIII, ч. 1 (Варшава, 1902), с. 99: реєстр Теребовлянського повіту 1564 року.

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.