Петриків під Тернополем: 1441 рік, а не 1458-й

Запис, як його надруковано

Iohannes Skarbek. In presenti termino veniens nobilis Iohannes Skabek (sic) de Szeranynczuky recognovit fideiussoriam, quia fideiussit pro fratre germano Bogdan, quia Alberto de Svynyow habuit coram iudicio reformare centum marcas in villa Petrikow sita in districtu Trebowliensi, ad quam villam dedit eis centum marcas.

Українською

Ян Скарбек. Ставши на цей термін, шляхетний Ян Скарбек із Шеранинчуків визнав поруку: він поручився за рідного брата Богдана, який мав перед судом переоформити на Альберта зі Свинюхова сто марок на селі Петриків, що лежить у Теребовлянському повіті, — за це село Альберт дав їм сто марок.

Село, старше за Тернопіль

Сьогодні Петриків — майже передмістя Тернополя: кілька кілометрів від центру, Великоберезовицька громада. Але коли Петриків уперше з'являється в документах, Тернополя ще не існувало. Місто заснували 1540 року на «пустому місці, званому Сопільче». А Петриків за сто років до того вже був селом, яке переходило з рук у руки за чималі гроші.

Картка села у Вікіпедії називає роком заснування 1458. Галицька судова книга знає Петриків на сімнадцять років раніше.

Позика під заставу села

У XV столітті банків не було, а шляхта постійно потребувала грошей: на посаг доньці, на викуп маєтку, на військовий похід. Позичали під заставу земель. Боржник «записував» гроші на своєму селі, і якщо борг не повертав, кредитор отримував доходи з села, а то й саме село, поки не отримає своє.

Щоб така угода мала силу, її вписували до земської книги в присутності судді. А коли боргові зобов'язання переходили з рук у руки, їх треба було «переоформити» перед судом. Саме про таке переоформлення й ідеться в записі про Петриків.

Понеділок перед Стрітенням, 1441 рік

Зимою 1441 року, у понеділок перед святом Стрітення, тобто 30 січня, засідав галицький земський суд. Серед інших справ писар вніс до книги коротку поруку. Шляхтич Ян Скарбек із Шеранинчуків визнав перед судом, що поручився за свого рідного брата Богдана. Богдан мав переоформити на Альберта зі Свинюхова сто марок, забезпечених на селі Петриків, «що лежить у Теребовлянському повіті». За це село Альберт дав братам сто марок.

Порука — звична річ для тих часів: якщо Богдан не виконає зобов'язання, відповідати буде Ян. Брати ручаються один за одного, бо земля в них спільна, родова.

Що означають сто марок

Марка, або гривня, була не монетою, а лічильною одиницею для великих сум. Сто марок — поважні гроші, за які в ті часи можна було взяти в заставу ціле село. Отже, 1441 року Петриків був не новим поселенням на розчищеному лісі, а господарством із людьми, полями й доходом, яке існувало вже якийсь час. Скільки саме — документ не каже.

Чому ми певні, що це наш Петриків

Сіл із подібними назвами в Галичині кілька, тому одна назва ще нічого не доводить. Тут писар сам уточнив: село лежить «in districtu Trebowliensi», у Теребовлянському повіті, до якого тоді належали землі довкола майбутнього Тернополя. Іншого Петрикова в цьому повіті немає, а в пізніших документах наше село так і звуть: Петриків «під Тарнополем».

Виправлення, а не сенсація

Цікаво, що в тексті тієї самої статті Вікіпедії 1441 рік уже згадано, щоправда з днем 31 січня замість 30-го. А в картці вгорі досі стоїть 1458. Тож це не відкриття невідомого, а виправлення дати, яка суперечить сама собі: найраніша відома письмова згадка про Петриків — 30 січня 1441 року.

Що було з селом у наступні десятиліття, цей запис не розповідає. Далі треба шукати по інших томах галицьких книг, де Скарбеки й Теребовлянський повіт з'являються частіше.

Джерела

• Akta grodzkie i ziemskie, т. XII (Львів, 1887), с. 93, № 917 (30.01.1441).

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.