Побітно: наїзд на село Повєтну 1436 року

Запис, як його надруковано

Quinta citacio etc. Pro eo, quia tu veniens violenter in villam Powyethna recepisti bona in argento, auro, equis, bobus, owibus, peccoribus, peccudibus ac aliis rebus, que super eam post awam suam iure propinquitatis cesserunt in valore mille marcarum et pro totidem dampni.

Українською

П'ятий позов тощо. За те, що, прийшовши силою в село Повєтну, ти забрав добра в сріблі, золоті, конях, волах, вівцях, худобі та інших речах, які припали їй по бабі за правом спорідненості, вартістю тисячу гривень, і за стільки ж шкоди.

Наїзд восени 1436 року

Восени 1436 року Маргарета з Ряшева подала до перемиського суду кілька позовів поспіль проти Миколая з Вісніча. У четвертому вона скаржилася, що той силою захопив її «материзну»: половину містечка Ряшева і села Красне, Стражів і Вільковию. У п'ятому — що він, «прийшовши силою в село Повєтну», забрав там срібло, золото, коней, волів, овець та іншу худобу, які припали їй «по бабі за правом спорідненості», на тисячу гривень.

Чим скінчилася ця справа, з книги не видно. Але це найдавніша відома нам згадка Повєтни — разом із Вільковиєю, Красним і Ряшевом, тими самими сусідами, з якими Побітно межує й сьогодні.

Поділ 1443 року: кметі на ім'я

29 квітня 1443 року в Переворську брати й сестри з роду панів Ряшева поділили «спадки Повєтної, Мєдзимосця й Вільковиї». У Повєтній кметів названо на ім'я: Михайло й Ленець «з їхніми полями на кінці села», які мали тримати їх «як здавна тримали, по обидва боки річки Отчі», а також Крупа, Ганда, Іван Радзович, Пєх, Нєст і Пасха. Була тут корчма, млин і «озеро, зване Смажовське».

Найцікавіше — мито. «Усі мають тримати його разом і гроші ділити між собою, а кожен триматиме свій рік», — записав писар.

Дідичі «з Повєтної, або з Ряшева»

1447 року Станіслав, «дідич з Повєтної, або Ряшівський», заставив свої добра в Повєтній, Ряшеві й Руській Весі. Умова була така: заставодержець мав йому «збудувати двір у Повєтній, полагодити, обгородити плотами й, збудувавши, замкнути». У 1440-х роках Повєтна була не просто селом під Ряшевом, а гніздом однієї з гілок ряшівських власників.

У 1470-х Повєтна межувала з Вільковиєю й Красним, що належали Анні, дідичці Ряшева. 1473 року Анна позвала дідичів Повєтної, бо ті не хотіли «сипати межі й робити копці», — а межі ці, писала вона, «такі добрі, як сто гривень».

Чого ми не знаємо

Коли й чому Повєтна стала Побітном, ми не знаємо. Не можемо вказати й річку Отчу, «Смажовське озеро» чи Мєдзимосце.

Першого тому «Історії Ряшева» (1994), який, мабуть, ці записи знає, ми не бачили. Але до Вікіпедії вони не дійшли: там історія Побітна починається з 1589 року.

Джерела

• Akta grodzkie i ziemskie, т. XIII (Львів, 1888), с. 14, № 92–93 (28 вересня 1436); с. 150–151, № 2120 (29 квітня 1443); с. 249, № 3479 (1447).
• Akta grodzkie i ziemskie, т. XIX (Львів, 1906), с. 17–18, № 99–100 (1473).

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.