Сорока: королівське село вже 1548 року, а не хутір козака-першопоселенця

Запис, як його надруковано

Paulo Przezwoczki, tribuno Camenecensi, una cum filiis Ioanne, Floriano, Friderico, Stanislao, Blasio et Iacobo, super villas Klunicze et Soroki districtus Trebowliensis advitalitas data est. … Eidem Paulo Przezwoczki datus est consensus redimendi sortes in bonis regalibus Klunicze et Soroka de manibus Martini Siekierzynski, Dorotheae sororis ipsius germanae, et Stanislai Wolski.

Українською

Павлові Пшевоцькому, кам'янецькому возному, разом із синами Яном, Флоріаном, Фрідериком, Станіславом, Блажеєм і Яковом, дано довічне держання сіл Клуниче і Сороки Теребовлянського повіту. … Тому ж Павлові Пшевоцькому дано згоду викупити частки в королівських маєтках Клуниче і Сорока з рук Мартина Сєкєжинського, його рідної сестри Доротеї та Станіслава Вольського.

Легенда і дата

Про Сороку біля Хоросткова Вікіпедія пише, що перші згадки про село «починаються десь з початку XVII століття», а в довідковій картці ставить 1659 рік. Там само переказано легенду: село заснував козак на прізвище Сорока.

Королівські книги розповідають іншу історію, і на століття раніше.

Два записи одного дня, 1548 рік

23 січня 1548 року в Пйотркові королівська канцелярія вписала до книги Коронної метрики два записи про того самого чоловіка, Павла Пшевоцького, кам'янецького возного, тобто судового урядника. Першим король дав йому й шістьом його синам довічне держання «сіл Клуниче й Сороки Теребовлянського повіту».

Другим записом Пшевоцький дістав згоду викупити частки в «королівських маєтках Клуниче й Сорока» з рук Мартина Сєкєжинського, його сестри Доротеї та Станіслава Вольського.

Що це каже про село

Сорока 1548 року — не хутір одного поселенця, а королівщина: село, що належало короні. Король віддавав такі села в заставу шляхтичам, які позичали скарбу гроші, і поки борг не повернуто, ті брали з села доходи. Сорока була поділена на частки, і ці частки вже тримали троє різних людей.

Отже, на 1548 рік село вже мало історію. Коли воно виникло, запис не каже, але точно раніше.

Як ми знаємо, що це наша Сорока

Повіт названо прямо: Теребовлянський, до якого тоді належав і сусідній Хоростків. Інші Сороки краю лежали в Галицькому повіті, під Бучачем, а Сороцьке біля Скалата писали інакше, «Soroczko». «Географічний словник» ставить Сороку за 4,5 км від Хоросткова.

Друге село пари, «Клуниче», найімовірніше, — сусідні Клювинці, за чотири-п'ять кілометрів. Той самий словник має відсильне гасло «Клуниці, інакше Клювина, див. Клювинці». Якщо так, то й Клювинці згадано на двадцять років раніше, ніж пишуть довідники (1568).

А козак Сорока?

Легенда може зберігати пам'ять про справжню людину, яку колись так прозвали. Але початку села вона не пояснює: 1548 року Сорока вже була королівським селом зі своїми заставниками.

У податковому реєстрі 1564 року ні Сороки, ні Клювинців нема. Чому, документи не кажуть. Можливо, відповідь знають у самій Сороці.

Джерела

• Matricularum Regni Poloniae summaria, ч. IV, т. 2 (Варшава, 1915), с. 466, № 8143 і № 8145 (Пйотрків, 23.01.1548; Коронна метрика, кн. 74a, арк. 329).
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, т. XI (Варшава, 1890), гасло «Soroka»; т. IV (Варшава, 1883), с. 171 і 190, гасла «Kluwińce» і «Kłunice».
• A. Jabłonowski, Źródła dziejowe, т. XVIII, ч. 1 (Варшава, 1902), с. 87 і 96 (тезки: Сороки під Бучачем, Сороцьке).

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.