Середня 1502 року: Гринева Воля в лісах спаленої Кшивчі

Запис, як його надруковано

Nobil. Alexander Orzechowsky proposuit super nobiles Bernhardinum, Derslaum et Nicolaum fratres germ. indivisos heredes de Crzywcza … pro eo, quia vos locatis et de novo extirpatis villam Hrynyova Volya sic dictam in silvis hereditariis opidi Crzywcza…

Українською

Шляхетний Олександр Ожеховський позвав шляхетних Бернардина, Дерслава й Миколая, рідних неподілених братів, дідичів із Кшивчі … за те, що ви осаджуєте й наново розчищаєте село, що зветься Гринева Воля, у дідичних лісах містечка Кшивча…

«У рік після спалення турками»

1 березня 1502 року перед перемиським земським судом став шляхтич Олександр Ожеховський. Він купив у покійного Рафала з Кшивчі третину містечка Кшивча з лісами, а тепер позивав Рафалових синів — Бернардина, Дерслава й Миколая. Брати продавали дуби з лісів містечка чужим людям, а йому відмовляли: «ви забороняєте моїм міщанам із тієї ж Кшивчі рубати й возити дуби на будівлі в рік після спалення турками й зруйнування згаданого містечка».

Отже, незадовго до 1502 року Кшивчу спалили й зруйнували турки, а міщани відбудовувалися з дубового лісу. Року погрому запис не називає. Найпевніше, це великий турецький набіг на Червону Русь 1498 року, але це наше тлумачення.

Село, яке «наново розчищають»

Того ж дня Ожеховський подав другий позов: брати «осаджують і наново розчищають село, що зветься Гринева Воля, у дідичних лісах містечка Кшивча» і не хочуть ділити його з ним, хоча третина лісів його.

Брати відповіли, що Гринева Воля стоїть на лісах Волі Кшивецької, якої їхній батько Ожеховському не продавав. Село «осадив покійний Миколай Хабер, наш стрий, а батько наш тримав його в мирі понад тридцять років». Отже, село існувало щонайменше з початку 1470-х. Ожеховський відповів, що йдеться не про давно осаджене, а про «наново розчищене» в лісі, де він має третину. А брати додали фразу, яка багато каже: купівлю Волі Кшивецької вони доведуть книгами, «бо грамоти в нас пропали».

«Гринева Воля, що зветься Середня»

Через два місяці, 4 травня 1502 року, сторони помирилися. Угода закінчується словами: брати «можуть осаджувати село Гриневу Волю, що зветься Середня». Це найраніша відома нам згадка сучасної назви.

У податковому реєстрі 1515 року Гринева Воля має 4 лани й млин. А 3 листопада 1539 року підкоморій Ян Гербурт обходив межу «біля стіни села Середня, інакше Гринева Воля», де стояли «три давні трикутні копці», що позначали межі сіл Середня, Коритники й Ваповці. Дві назви жили поряд щонайменше сорок років, аж поки лишилася одна — Середня.

Чого ми не знаємо

Не знаємо, від кого назва «Гринева» — можливо, від якогось Гриня, першого осадника, але записи цього не кажуть. Не знаємо напевно й того, чи грамоти братів згоріли разом із містечком.

Певне ж те, що можна прочитати на сторінках: Середня — це давня Гринева Воля, осаджена Миколаєм Хабром понад тридцять років до 1502 року й наново розчищена після набігу, який спалив Кшивчу. Трикутні копці 1539 року на межі з Коритниками й Ваповцями — добре місце, щоб шукати їхні сліди на місцевості.

Джерела

• Akta grodzkie i ziemskie, т. XVIII (Львів, 1903), с. 433–434, № 2976–2977 (1 березня 1502); с. 553, № 4064 (4 травня 1502).
• Akta grodzkie i ziemskie, т. XIX (Львів, 1906), с. 601 (3 листопада 1539).
• A. Jabłonowski, Źródła dziejowe, т. XVIII, ч. 1 (Варшава, 1902): реєстр Перемиської землі 1515 року.

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.