Войткова 1486 року звалася Турза

Запис, як його надруковано

Idem. Labor. Iaczko et Petrus filius suus kmethones de Twrza gsi domi. Iohannis Iudicis Premisl. terr. de Rybotycze attemptaverunt terminum primum super nobil. Iacobum de Byercza, a quo [nobil. Nicolaus] Pyrwczsky familiaris suus tanquam nunccius reposuit simplici infirmitate.

Українською

Так само. Працьовиті Яцко і Петро, син його, кметі з Турзи вельможного пана Яна з Риботич, судді земського перемиського, ставали до першого терміну проти шляхетного Якуба з Бірчі, за якого [шляхетний Миколай] Пирвчський, його слуга, як посланець відклав термін через звичайну неміч.

Сусідська війна Риботич із Бірчею

У 1480-х роках Риботицькі, пани містечка Риботичі над Вяром, ворогували з сусідом — Якубом, дідичем Бірчі. Навесні 1486 року до перемиського гродського суду пішла ціла низка позовів людей Яна з Риботич, перемиського земського судді. Станіслав Льос з Риботич скаржився, що Якуб із десятьма шляхтичами й десятьма людьми нижчого стану схопив його «на королівському публічному гостинці перед своїм містом Бірчею» і тримав у кайданах.

19 червня 1486 року Якуб до суду не з'явився, і суддя присудив Станіславові весь позов. Так само позивали Матій Льос і другий Станіслав Льос з Риботич.

Кметі з Турзи, 1486 рік

У тій самій низці, одразу після Льосів, писар записав: «Так само. Працьовиті Яцко і Петро, син його, кметі з Турзи» пана Яна з Риботич, ставали проти Якуба з Бірчі. Від Якуба прийшов його слуга й відклав справу через «звичайну неміч» пана.

Чого саме домагалися кметі, запис не каже. Але їхній позов стоїть в одному ряду з позовами людей, схоплених на гостинці, тож найпевніше й вони постраждали від людей з Бірчі. Це вже наше тлумачення.

Та сама четвірка сіл, інша назва

30 вересня 1494 року суддя Ян і його пасинок Рафал поділили риботицькі маєтки. Рафалові дісталися «Грозьова, Турза, Тшцянець, Ломна». Навесні 1497 року той самий Рафал заставляє за 80 флоринів «свої села Грозьову, Войткову, Тшцянець і Ломну». Три назви збігаються, а на місці Турзи стоїть Войткова.

1505 року Рафал продав Риботичі «з дев'ятьма селами», серед них знову Грозьову, Войткову, Тшцянець і Ломну, а Турзи вже нема. У податковому реєстрі 1515 року записано «Voytkowa Volya»: 2 лани, ручний млин, піп. Десь між осінню 1494 і весною 1497 року Турза стала в книгах Войтковою. Чому — записи не кажуть.

Назва, що дожила до XX століття

Турза не зникла зовсім. Польська Вікіпедія, розповідаючи про 1945 рік, згадує двір і фільварок, «що стояли на Турзі (частині Войткової)», спалені того року. Давня назва села п'ять століть жила як назва його частини.

Сіл із назвою Турза чи Тур'є в давній Перемиській землі було кілька, наприклад під Старим Самбором. Нашу Турзу вказують чотири речі разом: її кметі 1486 року належать панові з Риботич, 1494 року вона стоїть у риботицькому ключі, 1497 року в тому самому наборі сіл її заступає Войткова, а назва Турза й досі позначає частину Войткової.

Джерела

• Akta grodzkie i ziemskie, т. XVII (Львів, 1901), с. 231–232, № 2077–2080 (19 червня 1486); с. 341, № 2938 (1497).
• Akta grodzkie i ziemskie, т. XVIII (Львів, 1903), с. 351, № 2406 (30 вересня 1494); с. 480, № 3438 (1505).
• A. Jabłonowski, Źródła dziejowe, т. XVIII, ч. 1 (Варшава, 1902): реєстр Перемиської землі 1515 року.

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.