Потрібний архів залежить від року, а не від мапи.

Три питання, які визначають архів

Який рік? Церковні метрики тягнуться до 1940-х; радянська реєстрація актів цивільного стану перебирає справу з 1939–44 років на заході і з 1919 року в решті України. Записи, молодші за 75 років, досі в органах реєстрації актів цивільного стану, які обслуговують лише родичів і просять довести спорідненість; усе старше перейшло до державного архіву області, де діють архівні правила і цієї розмови немає.

Який обряд? У Галичині те саме село обслуговували греко-католицька і римо-католицька парафії, часто з різних місць, а єврейська громада була в найближчому містечку. Латина була мовою обох католицьких обрядів, тож обряд читається не з мови запису, а з імен у ньому.

Яка єпархія? Городенка сьогодні в Івано-Франківській області, але важить те, що вона належала до Станиславівської греко-католицької єпархії: єпископські примірники її метрик — в Івано-Франківську, а не у Львові, а римо-католицькі книги того самого повіту — у Варшаві. Того, хто робить цю помилку, вона нічим себе не виказує, а коштує року листів не в ту країну.

Львів: Центральний державний історичний архів (ЦДІАЛ)

Архів, куди скеровують найчастіше, і для австрійського періоду — слушно. Він зберігає єпископські примірники греко-католицьких метрик Львівської архієпархії та чималої частини Перемишльської єпархії, римо-католицькі й інші метрики, а ще два великі земельні описи — Йосифінську метрику 1785–88 років і Францисканську 1819–20 років, — де кожне господарство записане за номером хати. Значну частину зібрання метрик відзнято, і читати її можна на FamilySearch безкоштовно.

Дві межі варто знати заздалегідь. Австрія зробила метрики обов'язковими 1784 року, і давнішого дуже мало; хто продає вам пошук хрещень XVII століття в галицькому селі, продає те, чого не існує. Глибше сягають кадастри, які групують людей за хатами, а не за прізвищами, — і саме тому розділяють п'ять родин з одним прізвищем, яких метрика розрізнити не може. І ще: щодо метричних книг ЦДІАЛ на практиці — архів австрійського періоду: більшість міжвоєнних книг і все пізніше лежить в обласних архівах.

Львівщина (ДАЛО) і область, якої не стало

Державний архів Львівської області зберігає книги реєстрації актів цивільного стану області, документи міжвоєнної польської адміністрації і радянські документи з 1939 року. Частину зібрання ЗАГС можна переглядати в електронному вигляді.

Пастка тут — зникла область. З 1939 до 1959 року Стрий, Самбір, Дрогобич, Борислав і Трускавець були не у Львівській області, а в Дрогобицькій, яку потім ліквідували. Їхні документи за ці двадцять років упорядковані під Дрогобичем, і пошук «у Львівській області» проходить повз них. Зазвичай усе вирішує ваш власний документ: свідоцтво про народження 1941 року, де написано «Дрогобицька область», саме каже вам, де шукати. Адміністративну одиницю читайте з папера, а датуйте її роком цього папера. Села теж міняли назви — Язів Старий став Старим Яром, — а індекс відповідає лише на ту форму, яку йому дали.

Тернопіль (ДАТО)

Архів, у якому ми працюємо найбільше. Він зберігає парафіяльні метрики обох обрядів для Тернопільщини і — те, чого майже ніхто не чекає, — парафіяльні книги від 1920-х до 1944 року, що стоять у фондах радянських органів ЗАГС. Це не радянські бланки; це ті самі друковані Liber Natorum і Liber Mortuorum, які вів і підписував священник, до 1939 року латиною, а після — українською. Коли вам кажуть, що церковні книги села «закінчуються 1938 роком», продовження зазвичай тут, під назвою, яка нічим на це не натякає.

ДАТО виклав багато своїх описів онлайн, і примітки архівістів у них варто читати уважно: біля метричної книги часто стоїть перелік сіл, записи з яких у ній справді є. Якщо вашого села в цьому переліку немає, то давніша відповідь «прізвище в цій книзі не трапляється» була відповіддю про книгу, а не про вашу родину.

Погосподарські книги сільрад, від 1940 року, рік за роком перелічують кожне обійстя з усіма, хто в ньому жив. Номер хати, записаний у парафіяльній метриці, — у міжвоєнних книгах як присілок і число — веде просто в них. Зберігаються вони окремо від головного архіву, у сховищі, яке відчинене два дні на тиждень, а пізніші — у районних установах, що відповідають лише на письмові запити. Поштою цієї роботи не зробити.

Івано-Франківськ (ДАІФО) і далі

ДАІФО зберігає консисторські примірники метрик Станиславівської греко-католицької єпархії від 1788 до 1944 року, справи вісімнадцяти повітових судів — серед них опікунські, які доводять смерть батька, коли запису про смерть немає, — і аркуші перепису 1921 року, що збереглися нерівно. У записі про шлюб нареченої-сироти часто згадано дозвіл суду з місцем, датою і номером; цей рядок — посилання на справу, а у справі — доказ смерті її батьків.

Поза Галичиною — коротко. Волинь — це Луцьк і Рівне, і Рівне без розголосу опублікувало онлайн частину метрик, яких немає на жодному генеалогічному сайті. Буковина — це Чернівці. Закарпаття — зовсім окремий ланцюжок: архів у Берегові, записи угорською й церковнослов'янською, державна реєстрація актів цивільного стану йде з жовтня 1895 року, і безкоштовно онлайн звідти є більше, ніж для Галичини. Поділля — це Хмельницький, і пожежа 2003 року в його сховищі в Кам'янці-Подільському знищила дуже багато; зведений каталог уцілілих метричних книг, що виходить область за областю, каже, що лишилося, і це найшвидший спосіб довести, що книги не існує.

Як питати, щоб архів міг відповісти

Питайте про книгу, а не про людину. На «чи є у вас запис про смерть N» архів відповідає «ні», навіть коли книга стоїть у нього на полиці, бо всередину ніхто не заглядав. На «чи зберігаєте ви книги померлих парафії X за 1914–1923 роки і в якому вони стані» він мусить відповісти про свої фонди. Той самий конверт, інша відповідь.

Пишіть українською, подайте село і під історичною, і під сучасною назвою, напишіть, що заплатите за опублікованим тарифом, і попросіть відповісти електронною поштою. Наш безкоштовний генератор складає саме такого листа, правильно адресованого. Архіви тут працюють усю війну; одні відповідають за тижні, інші за місяці, а роботу в читальній залі переривають повітряні тривоги, і після них вона продовжується.

Лист дістає до того, що працівник може знайти зі свого столу за годину. Він не дістає до непроіндексованої книги, яку треба читати сторінка за сторінкою, до другого примірника в іншому фонді, до судової справи, яку треба замовити й дочекатися, чи до сховища, яке відчиняється у вівторок. Цю частину робимо ми.

Що робимо ми і скільки це коштує

Оцінка безкоштовна: прізвище, село, роки. Перевірка записів — $140: які книги для вашого села й років збереглися, в обох обрядах, у якому архіві і в якій країні, що є онлайн і що втрачено. Це письмова відповідь, і якщо книги не збереглися, ви заплатили $140, щоб перестати шукати, — і це найдешевший добрий результат, який може мати справа. День у читальній залі — $290: книги замовлено й прочитано, записи сфотографовано, переписано й перекладено, і письмово описано все, що перевірено, — була там ваша родина чи ні. Архівні збори за копіювання — архівні, а не наші, і суму ви дізнаєтесь ще до будь-якої оплати.

Що питають про архіви