Пралківці: Якуш з Правківців 1436 року, на 38 років раніше за «першу згадку»

Запис, як його надруковано

Datum in Przemisl feria secunda proxima post festum sancti Francisci anno etc. XXX sexto. Presentibus Budkone de Zaborze Pincerna Przemisliensi, Iohanne de Grochowcze filio [Iudicis], Nicolao Swinka, Iacussio de Prawkowcze et Nicolao do Byeliczsko.

Українською

Дано в Перемишлі в понеділок після свята святого Франциска року [14]36. У присутності Будка із Забороза, підчашого перемиського, Яна з Грохівців, сина судді, Миколая Свинки, Якуша з Правківців і Миколая з Беліцька.

Перша книга Перемиської землі

Найдавніша збережена книга перемиського земського суду починається 1436 роком. Суд збирався в Перемишлі кілька разів на рік, а писар латиною вписував усе, що шляхта хотіла закріпити публічно: борги, посаг, продаж сіл, суперечки за межу. Під кожним важливішим записом він називав свідків — тих, хто був на місці й міг потім підтвердити, що справа справді відбулася.

Книгу видали друком у Львові 1888 року, у XIII томі «Актів гродських і земських». Саме на її перших сторінках стоїть наш запис.

Якуш з Правківців, 8 жовтня 1436 року

У понеділок після святого Франциска 1436 року Ян Мжуровський зобов'язався виплатити зятеві сто гривень посагу. Серед свідків писар назвав перемиського підчашого Будка із Забороза, Яна з Грохівців, сина судді, Миколая Свинку і «Iacussio de Prawkowcze» — Якуша з Правківців.

Шляхтич «з» якогось села — це його власник або співвласник. Отже, 1436 року Правківці мали пана, який сидів на місці й їздив до Перемишля на суд. Село існувало щонайменше за 38 років до 1474-го, від якого відлічує його історію Вікіпедія.

Правківці, а не «пральні»

Вікіпедія виводить назву Пралківці від блехів і пралень, які нібито колись тут стояли. Але в XV столітті назва звучить інакше. У близько вісімдесяти записах перемиських судових книг писарі пишуть Prawkowcze, Prakowcze, раз Pracowcze, і жодного разу не ставлять літеру «ł».

Це не означає, що ми знаємо, звідки насправді походить назва. Записи про це мовчать, і це питання до мовознавців. Але пояснення від «пралень» з'явилося тоді, коли назва вже звучала по-пізньому.

Двір, з якого треба було вийти після Різдва

Правківці XV століття — село дрібної шляхти, поділене на частки. 19 червня 1449 року Катерина з чоловіком Стшечоном відступили двір у Правківцях, «де самі сидять», Симкові та його пасинкові Юрію. Жити в ньому вони могли до найближчого Різдва, а за тиждень після свята мусили виселитися. Кару писар записав по-польськи, серед латини: «pycznadyescz», п'ятнадцять.

Через двадцять років, 16 березня 1468 року, Мікош з Правківців продав «усю будову покійного Симка» за одну гривню й вола. Собі залишив ставочки, сад, що лежить нижче лазні, і городчик перед двором.

Звідки ми знаємо, що це ті самі Пралківці

Правківці перемиських книг сусідять із Грохівцями, Островом, Кругелем і Слівницею, тобто з селами, які й сьогодні оточують Пралківці. У тому самому записі 1449 року Симко заставляє «своє село Кругель».

Того самого висновку дійшов ще 1883 року «Географічний словник Королівства Польського». Наводячи запис 1474 року про «Krizic de Prawkowce», автор гасла дописав у дужках: «тобто Пралківці». Отже, 1474 рік — це не перша згадка, а перша, яку хтось переписав до словника.

Джерела

• Akta grodzkie i ziemskie, т. XIII (Львів, 1888), с. 15, № 102 (8 жовтня 1436).
• Там само, с. 293, № 4000–4001 (19 червня 1449); с. 570, № 6972 (16 березня 1468).
• Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, т. IV (Варшава, 1883), гасло «Kruhel».

© 2026 Вадим Ратинський. Усі права захищено. Дослідження, текст і переклади на цій сторінці можна копіювати чи передруковувати лише з дозволу автора. Щоб отримати дозвіл, напишіть на hello@ukrainianhomecoming.com.