Написано для родин, які починають пошук із Північної Америки, Бразилії чи Аргентини.
01
Корабельний маніфест
Найцінніший документ, і пошук у ньому безкоштовний. Приблизно після 1906 року в американських маніфестах є дві колонки, які вирішують усе: останнє постійне місце проживання та ім'я і адреса найближчого родича в країні, яку покинули. Друга колонка часто містить саме село, іноді з номером будинку.
Де шукати: база Ellis Island / Statue of Liberty Foundation, FamilySearch, Ancestry (безкоштовно в більшості публічних бібліотек), для Канади — Library and Archives Canada. Для Бразилії — записи Hospedaria dos Imigrantes у Сан-Паулу.
Пастка: шукайте за прізвищем на слух, а не за сьогоднішнім написанням. Клерк записав Василя Гриневича як Basil Renewitz, і покажчик сумлінно це повторив.
02
Натуралізаційні папери
Заява про намір і петиція про натуралізацію питають місце народження, і після 1906 року відповідь зазвичай називає конкретне місце, а не країну. Багато з них також указують дату й порт прибуття, що виводить просто на маніфест.
Де шукати: Національний архів США (NARA) і окружні суди; для Канади — натуралізаційні записи в Library and Archives Canada.
Пастка: місце народження записане так, як воно називалося політично на той момент, — «Австрія», «Польща», «Росія» чи «Галичина» можуть означати одне й те саме село в одному десятилітті.
03
Призовні реєстраційні картки
Обидві світові війни дали картки на чоловіків дуже широкого віку, включно з емігрантами, які ніколи не служили, і в обох питали дату й місце народження зі слів самої людини. Американська реєстрація 1942 року, так звана «стариківська», охоплює чоловіків, народжених навіть 1877 року, і це одне з найбагатших джерел для цього покоління.
Де шукати: безкоштовно на FamilySearch і в бібліотечній версії Ancestry.
Пастка: почерк тут реєстратора, а не вашого предка. Прочитайте назву села вголос українською чи польською — часто вона одразу впізнається.
04
Церковні книги по ваш бік океану
Метрики хрещень, шлюбів і похоронів парафії, до якої родина пристала після приїзду, часто фіксують місце народження, бо священник питав, а брехати не було причини. Найкращі з них — шлюбні записи: дві родини, четверо батьків і часто два села, названі в одному рядку.
Де шукати: сама парафіяльна канцелярія, єпархіальний архів, а для закритих парафій — та установа, що їх прийняла.
Пастка: просіть саме книгу, а не довідку. Сучасна довідка переносить лише те, для чого є місце у бланку, і село — саме те, що вона пропускає.
05
Свідоцтво про смерть і цвинтар
Свідоцтво про смерть називає місце народження так, як його подала родина, — а на той час родина повторювала те, що небіжчик казав їй п'ятдесят років, і це нерідко точніше за будь-який офіційний бланк 1910 року. Надгробок буває ще кращий: на українських і польських каменях під іменем часто стоїть село народження кирилицею.
Де шукати: державні й провінційні служби реєстрації актів, а також власна книга поховань цвинтаря, яка зазвичай докладніша за камінь.
Пастка: фотографуйте камінь цілком, включно зі зворотом і цоколем. Написи часто продовжували там, де муляру вистачало місця.
06
Листи й конверти, у яких вони прийшли
Один конверт вартий більше за всі бази в цьому списку. Адреса, написана кирилицею чи польською й надіслана з села вашій прабабусі, називає село, повіт і часто пошту, до якої воно належало. Родини викидають листи й бережуть фотографії; має бути навпаки.
Де шукати: у того родича, якому дісталася «та коробка». Зазвичай це саме той, кого нікому не спадає на думку спитати, бо генеалогією цікавиться не він.
Пастка: не поспішайте з перекладом листів. Спершу сфотографуйте конверти — самі поштові штемпелі здатні датувати й локалізувати родину.
07
Фотографії з тисненням ательє
Студійні фотографії 1900–1930-х несуть ім'я фотографа й містечко, надруковані на паспарту. Це містечко майже ніколи не є самим селом — це ярмаркове містечко, куди ваша родина ходила пішки, а отже радіус пошуку звужується з країни до приблизно п'ятнадцяти кілометрів.
Де шукати: зворот кожної наклеєної фотографії в родині й кути лицьового боку, де тиснення часто витискали, а не друкували.
Пастка: напис іншою рукою на звороті часто є пізнішим здогадом онука. Друковане тиснення вважайте доказом, а олівець — гіпотезою.